И я когда-то неприкаян
Ходил, не мог себя найти
И кочка каждая и камень
Преградой были на пути.
А неприкаянность, как бездна,
Ты вниз летишь, не видя дна,
И жизнь пустая бесполезна
И все вокруг - не для тебя.
Куда ни стань, ты всюду лишний,
Куда не плюнь - попал в себя
Причина же одна - Всевышний.
Он не усыновил тебя.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Душа шукає душу - Василь Мартинюк "...Душа зв’язалася з душею..." - ці слова з
Першої книги Самуїлової, 18:1, я обрав епіграфом до запропонованого вірша. А написав його, коли почував себе дуже самотнім, коли мене не розуміли ні рідні по крові, ні рідні по вірі, і тільки раптове усвідомлення близькості Господа Ісуса Христа дало мені утіху і спокій. Слава Ісусу!
